Хлопчики криками й сміхом висловили своє захоплення.

У наступному вікні, поверхом вище, Вітька побачив парочку, що цілувалася.

— Сусіде, що робиш?

Парочка оглянулася, дівчина вискочила з кімнати.

У вікні наступного поверху вусатий дядько зосереджено уминав за столом великий шмат сала.

— Дай шматочок!

Вусатий перестав жувати й вибалушився на Вітьку.

Бавлячись у такий спосіб, Вітька досяг верхотури драбини. Її край не торкався даху — обидва прути зламано.

Треба було здійснити найнебезпечнішу частину операції.

Сильно й розмашисто розгойдуючись, Вітька наближав верх драбини до даху і, коли вона досягла його, схопився за жолоб, підтягнувся, перекинувся на дах, водночас утримуючи драбину спершу ногами, потім руками.

Розтягнувшись на даху, гукнув униз:

— Нумте!

Спритно й швидко, наче мавпа, піднявся Шнира.

За ним, завмираючи від остраху, почав видиратися Фургон. Добувшись до середини, спинився, глянув униз.

— На мене дивись! — крикнув Вітька.

Фургон знову почав незграбно підійматися.

Вітька подав йому руку й перетягнув на дах. Після того, як упевнено дістався Паштет, Вітька відпустив драбину.

Хлопчаки внизу заздрісно стежили за їхнім сходженням. Вітьчине марнолюбство було вдоволене, і він крикнув униз:

— Привіт!

Через дахове вікно він спустився на горище, переліз через бантини, відкинув засувку на дверях. На сходовому майданчику чорного ходу сиділа Білка з мішком.

— Годину сиджу!

Він впустив її на горище, засунув засувку.

Уся компанія сиділа на даху.

Вітька дістав з мішка пляшки з лимонадом, тістечка, бутерброди, цукерки, відклав набік дві закупорені банки з монпансьє:

— Це в Крим.